Дивилась сьогодні тб, за якимось опитуванням 90 %українських спеціялістів хочуть виїхати за кордон у пошуках щастя. Раніше себе до таких не відносила, а зараз все частіше над цим задумуюсь. і щоб б було, якщо б справді виграли Грін карту??

Дивлюсь у вікно.  Похмуро. Бачу перед під' їдом сусіда з другого. На землі - рваний пакет з розсипаним сміттям. Здогадуюсь чий. По губах і звуках, що доносяться - чую гострослів' я..Як порєдна сусідка мушу заглянути у вміст сміття. Ото свинотство. Невже так важко хоч трохи сортувати те, що викидаєш!!!!!!! Пластикові пляшки невже так важко викидати окремо для переробки. Не кажу вже про папір. І для чого тоді по місту стоять контейнери для пластику!!! Ото моральний виродок. Думає тільки про себе. А в мене від такого голову розриває. Таке враження, що поки нашим людиськам не почнеш платити мільйони за кожен відсортований папірчик - дупу не піднімуть\\\ Пунктик з прийому мукулатури і скла в нього під носом - а він від жиру швидше запливе..

Бувають моменти, коли мені страшно жити в теперішньому суспільстві, а ще страшніше відпускати в нього свою дитину. Мені шкода інколи, що він народжений у такий час. Не знаю чи питиме читу воду, чи зможе дихати хоч на краплину чистим повітрям. Зараз, коли сиджу вдома, взяла за звичку, дивитись усі новини - і хочу бути вкурсі усього і лячно за цей світ, дивує людська зажерливість. Не розумію, як можна зпродувати рідну землю, як можна топтати людські життя заради якихось папірців. А найбільше лякає їх відчуття вседозволеності.. Проте, я свято вірю у світову справедливість. Не минаються такі речі безкарно. 
Цікаво, як довго теперішня влада протримається??!! Чи готові ми на ще одну революцію?!.. Хоча  думаю, що  я готова. Ну ні каплі мене не влаштовую такий устрій суспільства, де безмізким людиськам дозволяється щось вирішувати. І я не боюсь казати  я ПРОТИ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Цілувала його і цілувала. Впивала цей запах і смак. Як в Ромчика. Тільки на початок не бачила жодної на те реакції, потім - невдоволення малого сопунця і тільки зараз бачу задоволене личко від моїх цілунків, бачу, що розуміє такий вияв моєї любові. Тішить це мене.